- радіотехнік
- —————————————————————————————радіоте́хнікіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
радіотехнік
Смотреть что такое "радіотехнік" в других словарях:
радіотехнік — а, ч. Фахівець із радіотехніки … Український тлумачний словник
радіотехнічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
радіотехніка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
радіотехнічний — а, е. Стос. до радіотехніки … Український тлумачний словник
радіотехніка — и, ж. 1) Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. 2) Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін … Український тлумачний словник
радіонавігація — ї, ж. 1) Визначення в просторі координат кораблів, літаків і керованих снарядів за допомогою радіотехнічних засобів. 2) Розділ навігації, що вивчає і розробляє теорію і практику керування суднами, літальними апаратами за допомогою радіотехнічних… … Український тлумачний словник
радіогеодезичний — а, е. Стос. до радіогеодезії. •• Радіогеодези/чна систе/ма комплекс радіотехнічних пристроїв для розв язання геодезичних задач із визначення координат об єктів і побудові радіогеодезичних сіток … Український тлумачний словник
радіонавігаційний — а, е. Стос. до радіонавігації. •• Радіонавігаці/йна систе/ма комплекс радіотехнічних засобів для розв язування задач радіонавігації … Український тлумачний словник
радіоелектронний — а, е. Що стосується радіоелектроніки, що використовує електронну радіотехніку. Радіоелектронна промисловість … Український тлумачний словник
радіосправа — и, ж., розм. Галузь знань, пов язана з радіозв язком, радіомовленням та радіотехнікою; рід занять, пов язаних з цією галуззю … Український тлумачний словник
